Інформація, викладена в цій статі буде корисна, в першу чергу, тим, хто вперше зіштовхнувся з ПДВ, та хоче дізнатися, що це за податок, та як його розраховують.
Отже, податок на додану вартість (ПДВ) зазвичай становить 20%. Іноді розмір податка може бути 7%, або 0%. Він залежить вид виду операції, а умови обкладання таким податком зазначені в Податковому Кодексі України. Зазначимо, що це непрямий податок, що входить в ціну товару (робіт, послуг) та сплачується кінцевим споживачем. Але його облік та перерахування до бюджету здійснюється продавцем, якого називають податковим агентом.
З ПДВ пов’язано декілька термінів: Податкова накладна, платник ПДВ, неплатник ПДВ, перша та друга події.
Розберемося на прикладі.
Підприємство придбало товар по за ціною 1000 грн. + 200 грн. ПДВ. Всього було заплачено 1200 грн. Але ціна наступного продажу цього товару була збільшена на 500 грн. ПДВ (20%) такої надбавки становить ще 100 грн. В результаті, від покупця були отримані кошти в розмірі 1800 грн.
Отже, сума, яку підприємство оплатило постачальнику (1200 грн.), містить 200 грн. перерахованого ПДВ. А сума, яку підприємство отримало від покупця (1800 грн.), містить 300 грн. ПДВ. Це значить, що підприємство має ще сплатити 100 грн. ПДВ у бюджет.
При продажу товару, в ціні якого знаходиться ПДВ, у підприємства виникає податкове зобов’язання. А компанія, що купила цей товар, ПДВ фактично заплатила, тому в неї виникає податковий кредит.
Іншими словами, податкове зобов’язання – це загальна сума податку, нарахована платником у звітному періоді. Податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду. До бюджету платник ПДВ перераховує суму, яка складає різницю між податковим зобов’язанням та податковим кредитом. Після перерахування ПДВ до бюджету, підприємство повністю закриває своє податкове зобов’язання перед державою.
Виходячи із наведеного прикладу, зрозуміло, що підприємство виконало функцію посередника між кінцевим споживачем та державою. І, попри те, що ПДВ реально сплачує кінцевий споживач, підприємства, які нараховують на товари та послуги такий податок, вважаються платниками ПДВ. Компанії самостійно вирішують, реєструватися платниками ПДВ, чи ні. Закони України передбачають роботу підприємств, які не зобов’язані розраховувати та сплачувати ПДВ. Такі фірми називаються неплатниками ПДВ.
Оскільки, підприємства-платники ПДВ є посередниками між кінцевим споживачем і державою, під час продажу товарів (робіт, послуг), мають показувати суми податку, що включені у вартість товарів офіційним документом - Податковою накладною. Часто його ще називаються просто – податкова.
Для продавця податкова накладна є підставою для визначення суми податкового зобов’язання. А для покупця – для визнання податкового кредиту.
При чому, датою виникнення зобов’язань у продавця, а кредиту - у покупця, є одна із двох подій, що сталася раніше: постачання товарів (виконання робіт, послуг), або отримання оплати від покупця.
Розглянемо на прикладі.
Підприємство продає мобільний телефон за 10000 грн. (+ 2000 грн. ПДВ), і отримало передплату в сумі 6000 грн. Оплата 50% вартості телефону буде першою подією. Бухгалтер виписує податкову накладну на суму передплати. Друга податкова накладна на інші 50% вартості телефону буде виписана, коли товар відвантажать покупцю.
Зауважимо, що якби вартість телефону була оплачена повністю одним платежем, Податкову накладну потрібно було б виписати на 12000 грн. А при відвантаженні товару - друга подія - надати покупцю лише Видаткову накладну.
Власне, нічого складного. Важливо лише відстежувати першу і другу події, та оперативно відображати зобов’язання та кредити з ПДВ.
Успіхів Вам в роботі!